Микола Молчан і Вершники Апокаліпсису

Микола Молчан — український живописець та викладач. У відкритих джерелах вказують, що він також є тетральним художником. Але сам митець наголошує, що не знаходиться в штаті театру і брав участь лише у декількох проєктах. Не всі роботи на думку митця вдалі. Художнику важко взаємодіяти з чужими ідеями та баченнями, коли вони не збігаються з його світоглядом.

Микола Молчан коротка біографія

Народився у Львові, професії спочатку навчався в Ужгороді. Далі закінчив Львівську академію мистецтв, кафедру монументального мистецтва. Працював викладачем пластичної анатомії і рисунку. Його проєкти довготривалі і займають багато часу, бо більшість робіт він потім об’єднує в єдину композицію. Творчість базується на спостереженні за об’єктом. Микола Мовчан вивчає навколишній світ, щоб віднайти власну художню мову.

Створює тільки такі роботи, які відповідають його суті. Хотілося подобатися глядачу і бути самим собою. Адже в житті виходило так, що речі, які створював як відчував, виходили краще. А ось роботи на замовлення не мали такого успіху. Художник лишається чесним із собою і творить відкрито. Прислухається до себе і так розуміє, що саме він хоче створити.

Викладання покинув, бо вважає, якщо деякі учні на курсі здатні перевершити свого викладача та мають більше знань, то не варто триматися за крісло. В наш час багато доступу до інформації і іноді ми не встигаємо один за одним. Микола Молчан не боїться це визнати, що заслуговує шани. Ті хто навчався в універі прекрасно розуміє, що є професори, яких вже треба на дачу. Тому Микола пропонує брати паузу і займатися своїм розвитком, це допомагає триматися в тонусі, контексті і творити.

Вважає, що існує три шляхи, щоб потрапити в історію:

Допрацювання вже існуючого на прикладі Вітрувіанської людини. Вітрувій розробив концепцію пропорції людського тіла у своїх трактатах . Давінчі зробив малюнок на основі цієї ідеї. При назві Вітрувіанський ми думаємо про Да Вінчі, а не про Вітрувія.
Привнесення нових пластичних ходів, удосконалення перспективи, форми, простору.
Поєднання не поєднуваних речей, синтезування, колажування.

Останній спосіб найпростіший для Миколи Мовчана, його використовували модерністи. Художники інколи тонше відчувають те, що має бути по якихось ознаках куди рухається суспільство. 2014 рік дав поштовх і він зрозумів, що буде велика війна. Отоення сприймало його, як панікера. Багато працює, як художник і волонтер, але все одно вважає, що робить не достатньо. Зараз в нас багато людей мають такі комплекси.

Виставка «Вершники Апокаліпсису»

В мегаполісах люди відчувають себе пішаками, ці почуття митець переніс у творчість і створив «Вершників Апокаліпсису». Ідея роботи зародилася у 2016 році. Наша епоха — це час апокаліпсису. Починав все з базису, а саме з Біблії, автор перечитав частину з описом Апокаліпсису. Не захотів йти примітивним шляхом, бо переплюнути гравюру Дюрера марна праця. Тому вершники Миколи Молчана не сидять з мечем на коні, вони знаходяться у нашому часі. Він зобразив їх, як чиновників, олігархів, політиків, людей, які мають вплив на долі інших. Адже зараз звичайний підпис ручкою може завдати не менше шкоди ніж зброя. Своєю помилкою вважає деталізацію обличь, бо хотів їх робити безособовими. Образ вийшов детальним, ми бачимо обручку, дорогий костюм та сорочку, краватку, харктерну позу за столом.

Голова коня також добре вписалася в цю роботу. На початку її взагалі не було. Череп подарував друг митця, художник зрозумів, що він зможе взяти участь у композиції. Так почався процес вивчення форми, ритму, ліній та математичної логіки черепа. Митець не намагається перевершити природу, він намагається її зрозуміти. Так досліджуючи кістку, було створено паперовий та дерев’яні каркаси. Ці макети дали чистий та гострий архітектурний каркас. Доповнював його бездоганність хаотичністю.

Вершники прийшли з графіки в паперову архітектуру. Далі автор вирішив попрацювати зі світлом та тінями. Підсвітити свої конструкції з різних матеріалів, це дало цікаві тіні. Поєднував матеріали різних фактур, наприклад скло з металом. Хаотична тінь є центром всього, вона переходить в інші роботи і матеріали. Художник виказує думку, що дюдство загнало себе в кут. Тому тінь все руйнує і тінь замикає весь цикл.

Виставка «Mimesis»

Ця виставка велика та містка, вона підсумовує двадцятирічну творчість Миколи Молчана. Назву автор аналізує глибинно, з давніх часів вона має як позитивні, так і негативні конотації. Це пояснення є ключем до всієї творчості митця.

«Демокрит говорив, що ми можемо вчитися на принципах, які дає нам природа. Філософ казав: «Подивіться, як пташка будує своє гніздо. Людина у такий спосіб будує свій будинок». З цього боку художник надихається і вчиться у природи. Платон вважав художників не потрібними для держави. Мислитель казав: «Є ідея. Її створив Бог. Є майстер, який втілив цю ідею. А є художник, який копіює цей готовий витвір. І він віддаляє глядача від істини». І загалом, засуджуючи, Платон наче давав настанову художникам: «ти не маєш копіювати». Натомість Аристотель процес мімезису подавав так, наче брав художника за руку, вів його й говорив: «Ти маєш зробити цілісний художній твір. Якщо потрібно міняти події місцями заради виразності — міняй». Він наче пояснював, як створити цілісний мистецький твір».

І на останок, щоб ви теж це не могли розвидіти. Микола Молчан акцентує увагу, що пам'ятник у Львові Степану Андрійовичу, це голова Бандери з тілом леніна.

Вуаля: