Мисткиня вплинула на розвиток авангарду в світі, а також влаштувала революцію в оформленні театральної сцени. Започаткувала школу кубофутуризму в Україні. Навчила не одне покоління художників, які розвивали свій стиль і також зробили великий внесок у світову культуру. Дружила та співпрацювала з Малевичем, Пікассо, Леже, Браком. Зробила кубізм кольоровим, чого боялися її перераховані до цього колеги.
Олександра Екстер цікаві факти
Народилася в польському місті Білосток. За етнічним походженням Олександра Екстер має єврейське, білоруське і грецьке коріння. Ще в ранньому дитинстві з батьками переїхала у Київ. Все життя Олександра називала себе Киянкою і прожила там десь 25 років. Загалом роки життя Олександри Екстер припали на складні часи, боротьбу за незалежність України, дві світові війни. Сподіваюсь нам пощастить трохи більше.
Після школи навчалася в київському художньому училищі з Олександром Богомазовим та Олександром Архипенко, а викладав їм сам Микола Пимоненко. Для тих хто не в контексті, Архипенко відомий скульптор, дослідники його творчості зазначають, що «Менш ніж за 7 років він запровадив у скульптурі більше радикальних змін, аніж їх було за кілька століть». Богомазов в свою чергу, був відомим у світі авангардистом та теоретиком мистецтва. А от про Миколу Пимоненка не знати соромно, тому гугліть.
Повернемося до теми, хто ж така Олександра Екстер і який її життєвий шлях. Почала свій творчий доробок з натюрмортів, про які тепло відгукувалися критики. Але в неї були більші амбіції і порівняння з Ван-Гогом не влаштовувало. Поїхала подорожувати по Європі і шукати для себе щось нове. У Парижі познайомилася з Пікассо і кубізмом. Кубізм нагадав їй українську архаїку. В Римі познайомилася з футуристами. Об’єднує ці два напрямки і працює у жанрі кубофутуризм. Повертається до Києва і засновує з Богомазовим школу кубофутуризму в Україні, яка стає значним явищем і в Європі. Її перші роботи у цьому жанрі серія картин «Міста».
На виставці авангарду «Кільце» критики не сприймають ці роботи, але вона трохи випередила час на той момент. Європейський кубізм був монохромним, натомість Екстер робила все дуже яскравим. Картина з Фундуклеївською вулицею почала серію картин «Міста». Ці роботи надихнули Роберта Віне на декорації до фільму «Кабінет доктора Калігарі». Екстер не вдавалася до епатажу, а просто малювала свої роботи.
У той час стало популярним відродження народного мистецтва у земтсвах. По селах відкривали кустарні майстерні. Так подруги Екстер організовували народні промисли у селах Вербівка і Скопці. Там Олександра познайомилася з народною мисткинею Ганною Собачко, з цією колаборацією були вироблені вишивки і килимки з супрематичними композиціями, які продавалися по всій Європі. Екстер багато натхнення черпала в народному мистецтві орнаментах, вишивках, писанках. Так у народних мотивах з’явилися нотки авангардизму.
За часів незалежності України з 1918 року живе між Києвом і Одесою. Олександра Екстер мала біографію доволі трагічну. Після смерті чоловіка, адвоката Миколи Екстера, поринає у громадське життя, відкриває школу для дітей. Вчить їх зображати сюжети казок за допомогою кольору. Потім вдома відкриває школу майстерню у своєму будинку в Києві. В літературі вимагала від учнів знати оди Горація в оригіналі на пам’ять. Їх вважала зразком композиції та ритму. Поезія Рембо для неї була вираженням кольору. У живописі черпала натхнення з геометризму Пуссена, геометризм надавав його картинам спокою. Її учні вчилися у площині бачити об’єм. Кубізм вважала першим напрямком після ренесансу, що приніс нове у мистецтво. Організаторка 1-го Всеукраїнського з’їзду діячів культури за гетьмана П. Скоропадського (1918). Потім у 1924 році переїжджає до Парижу і творить там до кінця життя.
Олександра Екстер театральні постановки
В театр в москві її покликав Таїров (український режисер), саме після цього починає розвиватися як оформлювачка сцени. Далі зайнялася оформленням театральної сцени, в цьому мистецтві її новаторство закарбувало ім’я Екстер назавжди. Декорації перестають бути пласкими та двовимірними, вона зводить їх до простих форм, але робить тривимірними. Після цього в цей вид мистецтво ввійшла назва архітектура сцени. Це і була театральна революція, що зробила Олександра Екстер.
Прийом «пластичної декорації», перетворив оформлення на елементи для імпровізації акторів. Костюми Олександри Екстер також стають новим у театрі. Динамічність перетікання геометричних форм в абстрактні плями. Це були складні за конструкцією предмети, але пластичні, тверді, попри це задумані для руху, які не сковують. Костюм став засобом збагачення жесту, додав виразності. Три вистави, які декорувала Олександра, стали знаковими у світі:
«Саломея» О. Вайльда, 1917;
«Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, 1921;
«Фаміра Кіфаред» І. Анненського, 1916.
Мисткиня зуміла перенести свої кубістичні експерименти в сфері живопису у сценографію. Також працювала над оформленням балетних постановок київської студії Броніслави Ніжинської. У 1925 році почала викладати «Курс театрального мистецтва та сценографії» в академії Леже. Отримала золоту медаль на Всесвітній виставці декораційного мистецтва та художньої промисловості в Парижі.
В Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку проходила виставка «Революційний імпульс: сходження російського авангарду». І там головною зіркою авжеж була Олександра Екстер, вони ще люблять розповідати про майстерню у їх селі Вербівка, що на Черкащині. Хоча вона прожила в москві три роки, поки працювала, але кому є діло до того, що мисткиня вважала себе киянкою і більшу частину життя прожила в Україні. Нарешті в 2023 році в нас з’явилася вулиця Олександри Екстер, замість вулиці марини цвєтаєвої. Ну що перемога по-київські.
Олександра Екстер картини
