Роман про патанатома, який пускається берега. Історія з певним фльором культового серіалу «Breaking Bad». У ролі Уолтера Вайта в нас патологоанатом Северин Доник, життя і мораль якого поступово змінюються через його поганий вибір. Одразу скажу, що книга варта прочитання. Мені було цікаво, але співчувати персонажам неможливо. Там немає нікого приємного, але з тим ми бачимо кальку на своїх знайомих, колег, сусідів чи родичів, а головне на нас самих. «Танці з кістками» за жанром медичний трилер, це мене і зацікавило. Також у автора є науково-популярна книга «Медицина доказова і не дуже», корисно на подарунок людям, які люблять займатися самолікуванням з інтернетів і за рекомендаціями гомеопатів та інших постатей.
Хто написав «Танці з кістками?»
Андрій Сем’янків працював лікарем анестезіологом. Як він зазначає сам, в його сфері багато препаратів, які застосовуються, але не мають доказової бази. Про неефективні ліки він почав писати у блозі у 2016 році під назвою MED GOblin. Окрім лікарської практики брав участь у міжнародних дослідженнях, у той період й зайнявся активно блогом. Його основна ідея в тому, що люди мають право знати чим їх лікують і чому. Але відповідальність за своє здоров’я кожен повинен нести сам. Серед колег така думка була небажаною, ділитися внутрішньою кухнею медицини з пацієнтами. Також хейту зазнавав і від прихильників нетрадиційної медицини та гомеопатії. Але активні обговорення та коментарі допомогли блогу стати популярним і корисним для більшості людей. А щоб мати базове розуміння про своє здоров’я слухайте аудіокнигу «Медицина доказова і не дуже».
Наразі Андрій Сем’янків військовий лікар у прифронтовій лікарні. Звертає увагу суспільства на проблеми військової медицини, яка є віддзеркалення нашої медицини загалом. Як і все в нашій країні медицина має симбіоз сучасних методик і радянського спадку. У своєму блозі освітлює проблеми та пропонує системні рішення у цьому напрямку.
«Танці з кістками» короткий зміст
Як я писала на початку, книгу «Танці з кістками» за сюжетом порівнюють з серіалом «Пуститися берега» та як на мене мораль та мотивація у головних персонажів дуже різна. Обоє вони невдахи та терплять приниження на роботі, отримують маленьку зарплатню якої ні на що не вистачає, у сім’ї також все погано і самооцінка відсутня. Та на відміну від серіала герой з книги йде на аморальні вчинки не задля забезпечення своєї сім’ї, а просто для збагачення і поваги серед інших. Погані вчинки, вони як сніжний ком перетворюються у лавину, яка зносить усе на своєму шляху.
Всю книгу ми слідкуємо за моральною деградацією головного героя Северина Доника. Він працює завідуючим патанатомії. Здавалося б керівна посада, але оплата ніяка. Начальство його зневажає, більшість людей просто не помічає. Родичі дівчини всім своїм виглядом показують, що він їм не рівня та невдаха, намагаються повчати. Щоб позбавитися цього дискомфорту, вирішує підзаробити не дуже законним способом. Представник компанії, яка займається збором матеріалів для медичних досліджень, постійно натякає на можливість підзаробити, як його колеги. Треба лише підробити підписи згоди пацієнтів. З цього і починається слизький шлях. Далі ставки підвищуються і вже потрібно збирати родимки, а для цього відправляти здорових людей на операцію. Рубіж перейдено, це був останній раз, коли головний герой вагався у своєму виборі. Адже у дівчини на обличчі лишиться шрам, через його неправильний діагноз.
Далі вчинки стають жорстокіше. Найняти прозектора, щоб побити літню людину, бо та зайняла його посаду. Все вийшло не так вдало і чоловік помер. Головний герой починає далі домовлятися зі своєю совістю і перекладати відповідальність на свого підопічного. Перша смерть у книзі діда на прізвище Добрий, такий собі чорний жарт. Згодом Северин не соромиться робити все своїми руками і з кожним разом холоднокровніше. Щоб приховати вбивство прозектора, який його шантажував, він розбирає його по частинах, а потім ще й виварює череп, щоб продати його. Покупець режисер, який замовив у прозектора череп бомжа. Мабуть через такі чорнушні сцени «Танці з кістками» мають вікові обмеження.
Северин постійно виправдовує себе тим, що обставини його змусили. Але якщо придивитися уважніше, то ця зловіща фірма з якої все почалося Materia Obscura, крім того що порізала оббивку на вхідних дверях квартири більше нічого не зробила. Чорний ринок завжди демонізується завдяки масовій культурі. По факту за зразки вони хотіли підписи згоди пацієнтів, навіть для трансплантації нирок підписувалася згода, хоча й не без хитрощів. Прямих погроз не було, використовували просто психологічний тиск, і головний герой себе накрутив сам, зв’язуючи випадкові факти. Є така омана мозку, коли людина про щось постійно думає і бачить скрізь підтвердження своєї думки. Так головний герой чує по радіо та бачить по телеку, як затримають лікарів трансплантологів. Але це поширене явище у корумпованих країнах, бо ці процеси проходять легше та дешевше. Навіть журналіст, який з’являється нізвідки може бути просто елементом психологічного тиску, актором. Він був на конференції серед інших, хоча це було більше відпочинком для співробітників. І потім його посвідчення з’являється у Станіслава, куратора Северина. Це нічого не значить, вони просто дзвонять на телефон, ріжуть оббивку на дверях та клацають світлом у під’їзді. Колектори швидкогроші і то більш активні. Патанатом виправдовує свої вбивства тим, що рятується, щоб не бути наступним. Але прямих доказів всемогутності і кровожерливості цьому нема, такі собі теорії про тіоньове правління.
Таких як Северин ви могли зустрічати багато, людина без амбіцій, цілей, яка не знає навіщо взагалі існує. Його нічого не цікавить, аби тільки не чіпали, він сірий та ніякий. Просто пливе за каналізаційною течією. А от жіночі персонажі у книзі доволі активні. Жінка з якою він живе, Люда, знає чого хоче. З ним вона живе, бо просто хоче дитину. Взагалі жінка чогось хоче та прагне, робить бізнес, готова ризикувати і закладати квартиру, має мрії та сподівання. Повна протилежність Сєви. Не зрозуміло, як вона його обрала. А ось Северин, навіть коли в нього з’являються гроші, не знає, навіщо вони йому. Він вирішує відкладати, дістає конверт і пише «НА…». Потім просто пасивно спостерігає, як конверт товщає. І при цьому йому спокійніше, коли гроші там лежать, а не витрачаються. Так на день народження Людмили, він обирає між біжутерними сережками та гарним кулоном, в нього є гроші на цей кулон. Але він все одно обирає сережки, які не подобаються йому і не сподобаються жінці. Така собі "психологія бідності".
Ще один жіночий персонаж інтерн Тетяна. Не дуже гарна, але старанна дівчина. Вона закохується у Северина. Допомагає йому у незаконних справах, а потім і приховує вбивства. Доник також в неї закохується, вони щасливі разом зі свою збоченою любов’ю. Але все одно встромляє в неї ножа, коли розуміє, що це Тетяна вбила його ненароджену дитину. Певним чином так він вбиває і себе, бо бачить у ній чудовисько, тобто своє відображення. Насправді вона не так вже й далеко відійшла від Доника за аморальністю.
«Танці з кістками» кінцівку мають в деякому сенсі відкриту, герой сідає у літак і опиняється на піщаному пляжі. Може здатися, що Северин уникнув покарання, але в нас є одна підказочка у вигляді його наставника професора з університету. Він з’явився у книзі не дарма. Несе в собі певну ідею того, що гроші не приносять щастя (хотіла би я бути такою нещасною). Адже він був шановною людиною у своїй професії, закордоном мав гарну посаду, але поїхав і не дуже контактував з сім’єю. А тепер залишився один, захворів на рак. Його останнім бажанням було померти на Карибах, тому ми і бачимо Доника на пляжі. Він би подумав, що до нього дотягнулася Materia Obscura. Але всю книгу ми бачимо, як він страждає на аритмію. Головний герой вважає, що обставини його змусили робити ці вчинки, вони зробили його таким, у нього не було вибору, але мораль книги в тому, що вибір є завжди.
«Танці з кістками» електронна книга доступна на сайті видавництва “Віхола”. Я не люблю м’які паперові обкладинки, але є відривна закладка. Рекомендую для прочитання, історія хоч і депресивна, але читати цікаво.